
Приклад задньої фіксації хребта гвинтами та стрижнями. Схема пояснює принцип конструкції; рівні й обсяг фіксації визначають для конкретного пацієнта.
BruceBlaus · Джерело · CC BY-SA 4.0
Коли потрібна стабілізація
ТПФ може застосовуватися при нестабільності та зміщенні хребців, окремих переломах, деформаціях, повторних грижах або після декомпресії, якщо без фіксації сегмент не зберігатиме достатньої опори. Рішення ґрунтується на скаргах, огляді, МРТ, КТ і, за потреби, функціональних рентгенограмах.
Як працює конструкція
Через ніжки хребців установлюють гвинти, які з'єднують стрижнями. Конструкція утримує сегмент у правильному положенні та створює умови для формування кісткового зрощення. У деяких операціях додатково видаляють патологічний диск і встановлюють міжтіловий кейдж, щоб відновити опору між хребцями та потрібну висоту міжхребцевого простору.
Відкритий і перкутанний метод
Фіксацію можна виконувати відкритим або малоінвазивним перкутанним способом. Менші розрізи не означають, що цей варіант підходить усім: доступ обирають за характером патології, необхідністю декомпресії, кількістю рівнів, анатомією та якістю кісткової тканини.
Перед операцією важливо обговорити її конкретну мету, ризики, альтернативи й очікувані обмеження. Після втручання потрібні контроль рани та неврологічного стану, поступова активізація, дотримання режиму навантаження і планові огляди.
Маєте запитання до лікаря?
Запишіться на консультацію у медичному центрі «Гармонія». На прийомі лікар оцінить вашу ситуацію та пояснить можливі подальші кроки.
Зателефонувати · 097 670 87 87Інформаційний матеріал. Показання до лікування та індивідуальні ризики визначає лікар на консультації.
